Зарубіжна література

Міжпредметні зв’язки на уроках зарубіжної літератури (з досвіду роботи)

У Державній національній програмі «Освіта» («Україна XXI століття»), Національній доктрині розвитку освіти акцентується увага на культуротворчих аспектах, що передбачає прилучення молоді до літератури, музики, образотворчого мистецтва, надбань народної творчості і здобутків української і світової культури, формування художньо-естетичної освіченості та збагачення духовного світу молоді.

Сьогодні, як ніколи, гостро стоїть завдання осмислення і пізнання буття, створення нової філософії освіти, відкритої до таємниць життя людини, її прагнень, життєвого потенціалу. На цій основі повинна сформуватися нова педагогіка – педагогіка компетентної, відповідальної людини.

         Принципи знань, умінь і навичок відійшов у минуле. На сучасному етапі слід розглядати досягнення учнів як компетентність, певна сума знань учня, що дозволяє йому робити висновки про будь-що, виражати переконливу особисту думку, відстоювати її.

         Компетентне ставлення особистості до життя означає потребу в самопізнанні, саморозумінні, самореалізації в різних видах діяльності, усвідомлення свого особистісного розвитку, здатності до об’єктивного оцінювання результатів свого життєвого шляху.

         В теперішньому суспільстві особливого значення набувають питання формування молодою людиною конкурентоспроможності, зміни соціальної поведінки. Чим більший життєвий ресурс людини, чим ширші її соціальні можливості, тим легше молодій особі адаптуватися в оточуючому світі.

Державні вимоги до рівня знань передбачають знання про спільні закономірності розвитку різних видів мистецтв, розуміння значення літератури та культури для духовного розвитку людства. Таким чином, література сьогодні є одним із важливих засобів формування духовної культури молоді, за умови якщо художнє слово органічно поєднується з іншими видами творчості: музикою, кіно, театром, архітектурою, живописом.

Вибір теми обумовлений тим, що, по-перше, у всіх нормативних документах, що стосуються стратегії розвитку освіти, відзначається: мета сучасної школи — виховати всебічну  і гармонійно розвинену особистість. Один з принципів, який прописаний у Концепції літературної освіти ,- вивчення літератури у контексті розвитку культури і мистецтва. По-друге, введення до інваріантної складової навчального плану шкільних

програм курсів «Художня культура» і «Мистецтво» дозволяє здійснювати такий синтез на уроках літератури. Оскільки я викладаю у школі і світову літературу, і художню культуру, і образотворче мистецтво, і курс «Мистецтво», то обрання цієї теми є  виправданою і  актуальною.

Синтез цих видів мистецтв дозволяє:

·        Навчати використовувати знання як інструмент для розв’язання життєвих проблем, генерувати нові ідеї, приймати нестандартні рішення і нести за них відповідальність.

·        Навчати здобувати аналізувати інформацію, отриману з різних джерел, розвивати їх для індивідуального розвитку і самовдосконалення.

·        Розвивати навички комунікативної культури.

·        Збагачувати емоційно-естетичний досвід учнів;

·        Виховувати ціннісні орієнтації у сфері мистецтва;

·        Виховувати естетичні смаки в ході знайомства з творами мистецтва.

Кінцевою метою цих завдань є формування в учнів інтегративного мислення, здатності до синтезу, бачення світу в цілісності та єдності.

Єдність всіх видів мистецтв будить емоції, фантазію, творчість, а вони незабутні.

 

Розділ І Теоретичні аспекти витоків мистецтва

Проблема синтезу мистецтв у психолого-педагогічній теорії досліджувалася в різні періоди і з різних позицій. Але спостерігається певна закономірність в тому, що ця проблема загострювалася в перехідні епохи, на перехресті епох (середньовіччя - Відродження; романтизм - к. ХVІІІ ст. - пер. пол. XIX ст.; модерн - к. ХІХ ст. - поч. XX ст.; сучасний етап — межа XX ст. та XXI століть) якісно нові, не вивчені та не осмислені технології мистецтва. Поєднання мистецтв бере свої витоки в глибокій давнині (первісний синкретизм), органічно лунає в культурі античності та стає особливим творчим знаменням в культурі Нового часу. Дана проблема носить як прикладний, так і світоглядний характер. Це явище вперше обмірковане в працях філософів (І. Кант, Г. Гегель, Ф. Шлегель, Ф. Шеллінг, Новаліс, Л. Тік, В. Ваккенродер та ін.) все більше привертає увагу художників, письменників, вчених-літературознавців, дослідників. В теорії мистецтвознавства синтез мистецтв - це органічна єдність, взаємозв’язок різних видів мистецтва в психологічні механізми його впливу на особистість, зокрема на почуття, досліджували Л. Виготський, Є. Крупник, П. Якобсон.

Значення і розвиток духовної сфери особистості у процесі навчання розглядали Я. Коменський, Г. Песталоцці. Видатні педагоги минулого В. Стоюнін, В. Водовозов, В. Острогорський, К. Ушинський, С. Русова вважали мистецтво одним із важливих засобів впливу на розвиток людини. Мистецтво, на думку В.Ванслова, покликане примножувати прекрасне в людині і суспільстві, мистецтво володіє таким впливом на людину, що формує і розвиває його всебічно, впливає на духовний світ в цілому.

Педагоги О. Бандура, Б. Кабалевський, Є. Квятковський, М. Каган, Б. Лихачов, В. Невєров, В. Сухомлинський, Г. Шевченко, Б. Юсов обґрунтували принципи взаємодії мистецтв як засобу інтенсифікації педагогічного процесу. Про роль і значення взаємодії мистецтв у естетичному вихованні та культурному розвитку підлітків йдеться у дисертаційних дослідженнях І. Шликової, Г. Шевченко.

У наукових працях Б. Лихачова, Д. Лихачова, Л. Масол, Н. Миропольської, Г. Падалки, О. Рудницької, Г. Шевченко, Б. Юсова підкреслюється, що всі види мистецтва збагачують свідомість молоді прикладами високого гуманізму, формують стійку систему цінностей у процесі творчої діяльності, пробуджують прагнення до самореалізації.

Питаннями, що таке мистецтво, яку роль відіграє воно у людському житті, як впливає на людину, її розвиток цікавилися письменники, критики і мислителі: В. Бєлінський, М. Гоголь, Л. Толстой, І. Франко. Вони підходили до розв'язання цієї проблеми з точки зору психології письменницької творчості. Український письменник і філософ І. Франко вважав, що мистецтво викликає почуття естетичної насолоди, яку пробуджує у нашій душі мистецький твір. Зіставляючи поезію з музикою, живописом, І. Франко віддає перевагу поезії, адже художньо-літературна творчість, на відміну від інших видів мистецтва, здатна, за переконанням автора, апелювати до всіх п’яти чуттів людини. Засобами слова поезія викликає у нашій душі враження, що охоплюють увесь спектр людських почуттів. Схожість та відмінність поетичного і музичного, поетичного і живописного мистецтв простежує у своїй праці “Із секретів поетичної творчості” І. Франко [9]. Вказуючи на спільне походження музики і поезії, автор зазначає, що музика апелює до нашого слуху і розворушує нашу фантазію, впливає на настрій і почуття слуховими враженнями на “нижчих регістрах нашого душевного інструмента”, у той час як поезія звертається не тільки до почуття, а й до думки, абстракції, інтелекту.

У 60-70 роках XX століття почала складатися певна теоретична концепція взаємозв’язку мистецтв та впливу такої комплексної взаємодії на учнів у процесі вивчення літератури, музики, образотворчого мистецтва, історії, праці і в позакласній роботі (М. Кудряшов, Є. Квятковський, В. Неверов, М. Каган).

У роботах Е. Горюхіної, Г. Недошивіна, Є. Квятковського, В. Марацмана рекомендовано використовувати взаємодію мистецтв на всіх етапах вивчення літератури з урахуванням специфіки кожного виду мистецтв на основі порівняльно-зіставного аналізу під час вивчення оглядових тем (характеристика епохи, основних її мистецьких напрямків, стилів, методів), біографії письменника, творчості, а також під час написання творів.

Пізніше, у 80-ті роки, взаємодія мистецтв розглядалася у контексті міжпредметних зв'язків (В. Аудерський, О. Бандура, В. Невєров).

Але, на думку Г. Шевченко, міжпредметні зв’язки не розкривають можливостей взаємодії мистецтв у педагогічному процесі. Як слушно зауважує Г. Шевченко: “Обмежити взаємодію мистецтв міжпредметними зв’язками і це означає звузити цю проблему і не розкрити її повністю”. [10]

Взаємодія мистецтв, включаючи й міжпредметні зв’язки, стала об’єктом дисертаційного дослідження Г. Шевченко “Взаємодія мистецтв у естетичному вихованні і розвитку підлітків”. [11]

Використання творів мистецтва на заняттях з метою естетичного впливу передбачає двоєдину мету: навчити і виховати. Ця єдність закладена у поліфункціональній природі мистецтва: пізнавальній, виховній,гедоністичній, аксіологічній.

Г. Шевченко у вже згаданій праці “Взаємодія мистецтв у естетичному вихованні і розвитку підлітків” [11] вказує на умови формування естетичних почуттів на уроках літератури, музики, образотворчого мистецтва як основи естетичних суджень, які закріплюються на уроках вивчення основних навчальних дисциплін.

У 90-ті роки відповідно до нової концепції літературної освіти, метою якої є “ввести учнів у світ прекрасного, прилучаючи до національного та світового мистецтва слова у його взаємозв’язках з мовою, історією, музикою, живописом, архітектурою [4, с.26]”, природно постала потреба в оновленні та удосконаленні форм і методів роботи, зокрема таких, що “активізують процеси емоційних переживань, надають урокам літератури яскраво вираженого емоційного колориту [4,с.28]”. Про це йшлося й у пізніше прийнятих документах: Державній національній програмі “Освіта” (“Україна XXI століття”) [4], Національній доктрині розвитку освіти [7].

Роль психологічних законів у розкритті комунікативних засобів мистецтва неоціненна. Однак психологічні методи його аналізу не дозволяють всебічно розкрити їх природу і суть. Це є завданням естетики. Тобто твори мистецтва треба розглядати як художню цінність і як засіб пізнання, оскільки вони дають насолоду, виявляють емоційну дію і виконують пізнавальну функцію. Ця теза важлива для практичного її втілення на уроках літератури. Мистецтво має дві сторони впливу на людину: по-перше, активізує почуттєву сферу, задовольняє потреби індивіда у переживанні тих чи інших почуттів і по-друге, розвиває, збагачує і виводить її на якісно новий значимий рівень. Саме звідси випливає завдання нашої роботи: створити такі умови під час вивчення літератури, щоб активізувати, збагатити та сформувати на цій основі естетичні почуття та якості духовно-творчої особистості.

Основні прояви взаємодії мистецтв сформовані у XX столітті. Як зазначають дослідники О. Габай, А. Зись, І. Хангельдієва, є три типи художнього синтезу: як можливе поєднання різних видів мистецтв для посилення виражально-зображальних засобів реалізації єдиного задуму; як особлива група синтетичних мистецтв (театр, художнє телебачення); як переклад твору мистецтва з мови одних на мову інших видів.

Мистецтвознавці (І. Азизян, Ю. Бєлічко, В. Ванслов, В. Васіна- Гроссман, Г. Степанов) визначили основи взаємодії літератури, музики, образотворчого мистецтва.

Термін “взаємодія мистецтв” у педагогіці з’явився не так давно. Явище, яке означало поєднання різних мистецтв у навчально-виховному процесі називалося по-різному: “комплекс”, “міжпредметні зв’язки”, “взаємовпливи”, “взаємодія”.

М. Каган, наприклад, вважав, що література, музика і живопис охоплюють духовне життя всебічно і повно, а їхні різноманітні поєднання і взаємодія дозволяють передавати взаємозв’язки процесів, які в ньому відбуваються [6]”.

Взаємодія мистецтв здійснюється на різних рівнях: всередині окремо взятого виду мистецтва, між різними видами мистецтва та їхніми жанрами, між мистецтвом і соціальним буттям .

На думку Г. Шевченко, всі види мистецтва забезпечують цілісність пізнавальних і виховних завдань, значно підвищують творчі можливості учнів, сприяють формуванню їх естетичного сприйняття художніх творів, у результаті чого формуються образи — уявлення. Образи-уявлення і галузі літератури, музики, образотворчого мистецтва інтегруються в нову художню цілісність, у новий художній образ [10], У своєму багатстві видів і жанрів, стилів і напрямів мистецтво виступає  каталізатором усіх творчих потенцій особистості, здатне пробудити  суто особистісні, специфічні якості людини, сприяє творчому розвитку особистості, вимагаючи від неї співтворчості, активного естетичного реагування, розуміння її цінності [10].

Спілкуючись з мистецтвом, молода людина нагромаджує естетичний досвід подвійного характеру. По-перше, вона сприймає мистецтво поверхово або глибоко, залежно від власного естетичного розвитку - і завдяки цьому, розвиває в собі його розуміння, збагачує досвід такої діяльності. Хороша книга або гарна музика, наприклад, глибоко впливає на емоції, удосконалює смаки; вона може також урівноважити почуття і облагороджувати душу. По-друге, якщо учень  безпосередньо активізує себе у мистецькій творчості, це зумовлює розвиток його власних творчих можливостей. Участь у художній творчості має вирішальне значення для розвитку особистості.

Група так званих «синтетичних» мистецтв: театр, художнє телебачення - це об’єднання у кожному з них різних видів творчості: словесної, музичної, образотворчої. Поява таких мистецтв як театр, па думку Е. Делакруа, “один із найразючіших доказів потреби людини відчувати одночасно якомога більше різноманітних почуттів  і об’єднує всі мистецтва для підсилення почуттів»

У дослідженнях В. Ванслова, В. Васіної-Гроссман, В. Харитонова розглядаються як загальні методологічні питання, так і конкретні приклади взаємодії різних видів мистецтв, у тому числі й нових (кіно, телебачення, естрада і т. д.), з’ясовуються традиційні процеси взаємодії у сучасному мистецтві та їх особливості, поняття синтезу мистецтв.

Література, як провідний вид мистецтва, розглядається В. Вансловим. Порівнюючи види мистецтв за інтенсивністю і широтою впливу, дослідники доходять висновку, що література за здатністю повно і широко відображувати життя є всеосяжним мистецтвом, а за можливостями проникнення в усі сфери дійсності універсальна, “адже сфера застосування мови безмежна, і тому все, що може бути позначене словом, може в принципі ввійти у літературний твір, якщо це необхідно для вирішення художнього задуму”.

 

Розділ ІІ Синтезування різних видів мистецтв

2.1. Методичні прийоми використання образотворчого мистецтва на уроках зарубіжної літератури.

Одним із шляхів продуктивного вивчення літератури є синтез  її з іншими видами мистецтва. В основу цієї технології покладено положення про те, що, незважаючи на специфіку зображувально-виражальних засобів мистецтва, між ними існує зв’язок, оскільки вони підлягають деяким загальним закономірностям і в певних умовах окремі види мистецтва можуть користуватися засобами інших. Саме мистецтво допомагає учням глибше пізнати себе, свій внутрішній світ, спонукає до самовдосконалення.

Не можна при цьому оминути значення образотворчого мистецтва, яке має величезний навчально-виховний потенціал для уроків  зарубіжної  літератури.

Залучаючи відомі твори живопису, графіки і скульптури, учитель краще підготує учня до зустрічі з твором словесного мистецтва, зацікавить процесом навчання, сприятиме засвоєнню нових знань і, звичайно ж, збудить творчу уяву школярів. Вивчення літератури  у взаємозв’язку з образотворчим мистецтвом сприяє підвищенню інтересу учнів до літератури взагалі, формуванню почуття прекрасного, цілісної, естетичної, гармонійної картини світу в свідомості школяра.

Інтерес до синтезу мистецтв під час вивчення  зарубіжної літератури виявляється з початком введення нових шкільних курсів «Художня культура» (9-11 кл.) і «Мистецтво» (8 кл.).  Важливим підґрунтям цієї методичної системи є знання та навички учнів, набуті ними на уроках образотворчого мистецтва. Тому, опрацьовуючи програми світової літератури та образотворчого мистецтва для 5 класу, необхідно скласти календарно-тематичне планування з урахуванням міжмистецьких зв’язків і, узгодивши його з плануванням предмету образотворчого мистецтва, підібрати  необхідний інформаційний та наочний матеріал мистецтвознавчого характеру й зробити  доповнення до нього.

На початку навчального року у 5 класі  доцільно  визначити знання та вміння учнів з образотворчого мистецтва за допомогою таких форм роботи: анкетування, тестування, бесіда "Що я знаю про мистецтво", твір "Моя улюблена картина (художник)", конкурс на кращу ілюстрацію до улюбленого літературного твору та ін. Залежно від отриманих результатів спланувати  всю подальшу роботу з реалізації міжмистецьких зв’язків.

Взаємодія художньої літератури та образотворчого мистецтва багатогранна. Саме цей вид мистецтва найкраще допомагає учням п’ятого класу зрозуміти саму природу поняття «художній образ», бо спочатку й до самого навчального предмету «Література», вони підходять як до читання у початкових класах. Щоб легше розібратися у цьому, учням  пропонується  підійти до вікна ,роздивитися берізку  і    просто у зошитах намалювати   її  художньо ,а згодом- словесно. Саме ці два завдання   допомагають підвести дітей до наукового визначення і розуміння терміну мистецтва як зображення явищ життя у художніх образах. Їм легше простежити ланцюг переходу реального образу із життя дерева, в художній . Виконавши  роботу, роздивляємось   малюнки  і   приходимо  до висновку, що дерево малювали всі одне, а на малюнку воно виглядає у всіх по-різному (у когось більше, у когось менше, хтось більше старався, а хтось виконував роботу недбало). Це все тому, що всі ми різні, неповторні, кожен має свою уяву, фантазію, вкладає частинку душі, тому і малюнки у всіх різні. Приходимо до висновку, що ця творча уява і є художність.

Наступний етап цих завдань полягає у   поясненні того,що   література - це також вид мистецтва. Ми ж змогли реальне дерево вихопити із життя і перенести у світ мистецтва. Тільки ми це зробили не олівцями чи фарбами, а словами. Після   перечитування    коротеньких   описів  берези, учні  розуміють, що й вони у всіх різні, кожен проявив свою індивідуальність, художність  і    приходять до висновку, що література - це словесний вид мистецтва. Поняття «художнього образу», мабуть, найважче для дитячого сприйняття із теорії літератури, учні ніби зрозуміли, але через деякий час швидко і забули. Саме цей образ «дерева» допомагає час від часу відтворювати ланцюжок ключових літературознавчих термінів.

 Важливим  видом роботи на уроках зарубіжної літератури -  виконання ілюстрацій до художніх творів. Такі завдання більше підходять для учнів середніх класів. Після їх  завершення ,  доцільно  прокоментувати,  задавши  питання:

• Чому малюнок намальовано саме так?

• Чому вибрала дитина саме такі кольори?

• Які предмети зображені на малюнку?

• Яка пора року?

• Який настрій у головного героя?

• Які враження викликає малюнок у інших дітей?

Орієнтовні завдання з використання творів образотворчого мистецтва на уроці світової літератури.

• Зіставлення ілюстрацій з відповідними епізодами літературного твору полегшить засвоєння учнями сюжету твору, поняття про літературного героя.

• Усний твір за картиною формує мовленнєві навички, розвиває уяву дитини.

• Усне словесне малювання вчить працювати над деталлю в зображенні.

• Озвучування картини розвиває уяву, творче мислення, сприяє усвідомленню побаченого на картині.

• Передача за допомогою кольору почуття ліричного героя. (Наприклад, любов у сюжетах Шекспіра, Ф. Петрарки). Знаходження образів-символів, що найкраще передають почуття, враження від побаченого і їх відображення (наприклад, жовте листя, краплі дощу у поезії П. Верлена).

• Пояснення символіки твору образотворчого мистецтва (Наприклад, полотна П. Гогена і поезія М. Гумільова).

• Усний журнал "П’ять хвилин з мистецтвом" (короткі повідомлення учнів, про творчість видатних майстрів пензля).

• Рольові ігри "Мистецтвознавець", "Екскурсії у картинну галерею", "Аукціон", "Вернісаж", "Таємниче полотно". Організація виставки творів образотворчого мистецтва на уроці як засіб створення історико-культурного фону (Наприклад, "Реалізм у літературі та живописі", "Символізм як літературна та художня течія", "Ідеали доби Відродження на прикладі творчості митців минулого", "Вплив Біблії на різні види мистецтва" та ін.) Перегляд відеороликів з наступним обговоренням.

Завдання творчого характеру.

• Створити асоціативний малюнок до твору

• Через посередництво кольорової палітри зобразити внутрішній світ літературних героїв.

• Підготувати ілюстрації за мотивами книг, що сподобались

• Створити ескізи обкладинки книги

• Скласти графічні карти подорожей письменників, героїв (Наприклад, Діка Сенда з роману "П’ятнадцятирічний капітан" Ж. Верна, Робінзона Крузо з однойменного роману Д. Дефо, Джорджа Байрона і його героя Уайльда-Гарольда).

• Проілюструвати ключові моменти твору

• Підготувати літературну фантазію за фотографіями, ілюстраціями (Наприклад, військовими фотографіями А. де Сент-Екзюпері).

• Написати листа до письменника, поета, героя твору.

• Виготовити маски для героїв, обладунки, речі, що їм належали (Наприклад, обладунки Дон Кіхота, інструменти для "Квартету" І. Крилова).

• Зобразити героїв у ліпленні

• Використати зразки образотворчого мистецтва в оформленні робочих записів, які б створили відповідний фон, що урізноманітнює роботу учнів.

​

​

​

​

​

​

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Карта подорожі літературного героя (Г.Х. Андерсен «Снігова королева»).

​

Моделювання одягу для Снігової королеви

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

Ілюстрації до літературних творів

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

 

 

 

​

 

 

 

 

​

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

Асоціативні малюнки

​

​

​

​

​

​

​

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Є твори літератури, у яких безпосередньо зустрічається той чи інший твір мистецтва, який не потрібно залишати поза увагою. Історичний, культурологічний та мистецтвознавчий коментар тут буде дуже доречним. Наприклад, у 6-му класі при вивченні новели Рея Бредбері «Усмішка» ми зустрінемо шедевр високого Відродження - картину «Джоконда» Леонардо да Вінчі. Або у 7-му класі, знайомлячись з новелою О. Генрі «Останній листок»,  важливо згадати про скульптуру Мікеланджело «Мойсей», з якою порівнює свого героя Бермана автор. Вивчаючи у 7-му класі тему «Україна та її історія в літературі» і, зокрема, повість М. Гоголя «Тарас Бульба», на першому уроці, який називається «Великий українець Микола Гоголь» демонструються семикласникам полотна А. Куїнджі «Місячна нічна Дніпрі», «Вечір в Україні»,«Українська ніч». Потім зачитується уривок з «Майської ночі»: «Знаете ли вы украинскую ночь? О, вы не знаєте украинской ночи!..». Дивлячись на картини Куїнджі,  учні слухають  українську народну пісню «Ніч яка місячна...». 3а допомогою словесного малювання   вони розкривають свої враження від почутого уривку і пісні, описують картини, які виникли в їхній уяві, і які   можуть порівняти з полотнами А. Куїнджі. Проблема синтезу мистецтв на уроці літератури  простежується  і при вивченні оглядових тем. І ось тут  будуть незамінними  презентації – художні галереї. У поєднанні з музичним супроводом, вони створюють реальні відчуття присутності  в найбільших музеях, галереях, виставках світу. Дуже доречним буде перегляд презентацій «Романтизм у світовій культурі», «Епоха бароко  у літературі», «Мистецтво модернізму» та інші.

Неможливо вивчати творчість письменника, оминувши традиції, історію, культурні надбання його народу. На таких уроках  необхідний яскравий, вражаючий ілюстративний матеріал, який не залишить учнів байдужими. У цих випадках на допомогу приходять слайд-шоу.   Доречним буде використання технології на етапах мотивації навчання, презентації епохи, початок вивчення розділу, реклама книги (букрейлер), з метою заохочення до прочитання твору.

Наприклад, знайомлячи учнів 6-го класу з творчістю Мацуо Басьо, на етапі формування мотивації навчання, під час перегляду слайд-шоу «Культура Японії» варто познайомити учнів зі світом автора,  готуючи до сприйняття його філософських поглядів, внутрішніх переконань, таким чином за допомогою пояснень та ілюстрацій збільшується ефект мотивації навчання. Результатом роботи над проектом є публікації, афіші, плакати, листівки, візитні картки героїв тощо. Найчастіше   для захистів своїх проектів  учні використовують мультимедійні презентації. Їх створення вимагає від  них умінь аналізувати, порівнювати, оцінювати факти, події та літературні тексти. Це дає змогу дітям творчо пов’язати між собою різні аспекти теми, відчувати та здійснювати взаємозв’язки з іншими навчальними предметами та їх особистим досвідом. Так під час вивчення твору Дж. Свіфта «Мандри Гуллівера» учні 7-го класу  досліджують погляди письменника на літературу, суспільне життя та політику і  з’ясовують

   пов'язані пригоди Гуллівера з подорожами Робінзона Крузо Д. Дефо. А під час вивчення твору Жуля Верна учні 6 -го класу залюбки виконують дослідницький проект «Наукові передбачення Жуля Верна».

Сучасні технології, як відомо, дозволяють успішно використовувати на мультимедійному уроці фрагменти відеофільмів. Використання відеоінформації та анімації значно підсилює навчальний ефект. Саме невеликий навчальний фрагмент фільму, найбільшою мірою сприяє візуалізації навчального процесу, представленню анімаційних результатів, імітаційному моделюванню різних процесів в реальному часі навчання. Там, де в навчанні не допомагає нерухома ілюстрація, таблиця, може допомогти анімація, відеосюжет і багато іншого.

Головні умови, які визначають результативність використання відео на уроках - це:

• урахування вікових особливостей школярів (тільки за такої умови демонстрація відеоматеріалу буде їм зрозумілою і цікавою);

• відеоматеріал варто поділити на епізоди (якщо за часом він перевищує 4-5 хв.);

• використання відеороликів повинно стати системою (щоб учні добре були знайомі з таким видом роботи);

• відео на уроці не повинно бути для учнів забавою, а матеріалом для осмисленої, серйозної аналітичної роботи, бажано самостійної;

• відеоматеріал повинен бути методично грамотно введений учителем структуру уроку.

Проте, при використанні відеоінформації,  важливо не  забувати про збереження темпу уроку. Відеофрагмент має бути гранично коротким за часом, причому необхідно попіклуватися і про збереження зворотного зв’язку з учнями. Тобто відеоінформація повинна супроводжуватися низкою запитань розвиваючого характеру, що викликають дітей на діалог, коментування того, що відбувається. У жодному випадку не  допускати  перетворення учнів у пасивних глядачів.  Доцільно  замінити звуковий супровід відеофрагменту живою мовою вчителя й учнів. Зміст мультимедійного матеріалу має відповідати вимогам навчальних програм. 

Відомо, що найефективніший вплив на людину здійснює та інформація, яка одночасно впливає на кілька органів чуття і запам’ятовується вона тим краще і міцніше, чим більше каналів сприйняття було активізовано.

 2.2. Взаємодія зарубіжної літератури та музичного мистецтва.

Ефективним шляхом розвитку творчого потенціалу та індивідуальних здібностей особистості є широке застосування творів музичного мистецтва на уроках світової літератури. Саме такий урок стимулює до творчої діяльності, сприяє формуванню пізнавальних та емоційно-мотиваційних функцій, розвитку творчого мислення, здібностей.

Уроки музичного мистецтва і літератури приблизно однаковою мірою мають  розвивальні  можливості, що сприяє пробудженню творчого потенціалу учнів, уміння передавати словами почуте, розвитку уяви, фантазії, здатності глибоко переживати співпричетність до вивченого матеріалу. Емоційний вплив музичних творів на учнів сприяє посиленню їх інтересу до вивчення літературних творів. Такі заняття є джерелом формування мистецького смаку, розширення  світогляду, духовного збагачення особистості, яка вчиться творчо переосмислювати художній доробок минулого, прагне змінити себе і навколишній світ за законами краси. Завдяки використанню творів музичного мистецтва з’являється можливість якнайповніше розкрити творчий потенціал учнів, залучити кожного до співтворчості, виховувати розуміння краси і моральних цінностей у житті кожної особистості.

Відображаючи в своїх образах почуття і переживання людини, музика справляє величезний емоційний вплив на особистість, розвиває її духовне начало, стимулює творчий потенціал, ставлення до дійсності. Музика відображає дійсність у звукових художніх образах. Вона відноситься до виразних мистецтв. Їй не властива предметна конкретність образів, основою змісту музичних образів є почуття, переживання і стан внутрішнього світу людини.

            Щоб сприйняти музику, необхідно зрозуміти її мову. Академік Б.В.Астаф`єв писав: «Багато хто слухає музику, але не всі її чують». Найважливішим він уважав те, щоб слухаючи музику, учні «розбиралися в тотожності й контрастності; повторності й повторенні подібного, у введенні нового, неподібного, контрастую чого (1,35).

Музична мова до деякої міри зберігає музичний твір від «спрощеного» сприймання: якщо слухач не володіє елементарними навичками і орієнтуванням у мові музики, вона залишається за порогом його почуття і переживань. Демокріт  писав: «Ні мистецтво, ні мудрість не можуть бути досягнуті, якщо їм не вчитися».

Тому головне завдання вчителя допомогти зрозуміти твір, виховати уважного слухача.

Для поступового розуміння світу музичних образів  доцільно використовувати  метод образно-ігрового входження в музику, що містить образно-ігрові ситуації, які потребують посилення фантазії, уяви. Тут доречним  буде  завдання – «намалювати музику».

Так, в ході вивчення поеми Дж. Байрона «Мазепа»,  важливо звернути  увагу на образ коня, який у творі має багатозначний символ. Це і фатальна доля, і втілення смерті, і символ нестримної пристрасті  гетьмана, і кара небесна, і водночас, – символ волі.

 Учням пропонується уявити:

• Якою може бути музика, що зображує біг коня (повільна, швидка, енергійна, стрімка, урочиста, спокійна, тиха, голосна, весела, сумна (мажорна, мінорна).

• Які  інструменти є домінуючими? (ударні, смичкові, клавішні, духові, шумові…)

• Який буде темп? (швидкий, повільний)

Після бесіди   читається  уривок поеми Дж. Байрона на фоні     симфонії

  Ф. Ліста «Мазепа».

• Чи співпали ваші відчуття з авторськими?

 Пропонується учням  співставити контрастні музичні епізоди   оркестрового вступу опери П.І. Чайковського «Мазепа»: одні,  пов’язані з образом мстливого гетьмана, викликають уявлення про дикий, стрімкий біг коня, інші, світлі, лірично-наспівні, які розповідають про його кохання; чергування урочистої музики (вихід Мазепи)  , ігрової пісні «Нема, нема тут місточка» і запального гопака дає можливість учням порівняти різні  за стилем звучання мелодії.

 Звертається  увага учнів на різноманітні поєднання ладів, тональностей, гармоній, висотне співвідношення звуків, регістри, поєднання тонів з глибокими насиченнями динаміки, акцентування, темп, тембр, рух, паузи, підкреслення характерних деталей.

Композитор проникає у світ дитячих уявлень, і чим швидше вони навчаться узагальнювати, тим легше сприйматимуть, розумітимуть і творитимуть музичний образ, який розкривається за аналогією людським переживанням і думкам.

            Будь-яка форма спілкування з музикою направлена на те, щоб діти навчилися сприймати її, розвивати  свої уміння  вслухатися в музику, яка звучить, роздумувати про неї, характеризувати  її.

            Оскільки музика має надзвичайну силу емоційного впливу на людину,  важливо використовувати методи цілісного аналізу методу літературних творів, які базуються на активізації пізнавальної діяльності учнів, що  передбачають  розвиток таких особливостей сприйняття, як цілеспрямованість уваги, зосередженість, емоційно-почуттєвий відгук.

Л. М. Толстой зробив таке характерне зізнання: “Коли слухаєш музику, це спонукає до художньої творчості”. Психологи пояснюють це явище тим, що сприйняття художнього образу потребує його втілення; таке втілення, перехід в інший вид мистецтва пробуджує творчість.

Якщо живопис відтворює те, що існує в природі, поезія відображає життя, яке існує, хоч і не копіює, а передає через призму сприйняття життя поетом, то музика нічого не наслідує. Проте існують такі особливості в її сприйнятті:

• В музичному творі відсутній сюжет. Автор може внести його свідомо - дати заголовок.

• В музичному творі немає конкретних думок. Але вона може їх викликати, пробуджуючи різні емоції, примушуючи думати, страждати, радіти, викликає щастя та насолоду.

• У музики своя мова, вона не переглядається на мову слів - її треба розуміти на рівні підсвідомості.

• Після прослуховування музичного твору викликає необхідність поділитися почуттями, висловити їх мімікою, жестами, словами.

• Аналіз музичного твору носить вільний характер.

На емоційно-чуттєву сферу особистості впливає також відвідування лялькового (середні класи) та драматичного театру, де існує тісний взаємозв’язок слова, музики, декорацій, співу, танцю, костюму, створюючи при цьому відповідну обстановку, при якій учні намагаються зрозуміти закономірність вчинків персонажів, глибоке розуміння та осмислення філософії твору, охоплення в ньому проблем, а процес творчості, що відбувається на сцені, підштовхує дітей до такого виду мистецької діяльності як інсценізація.

Це сприяє ефективному засвоєнню матеріалу і розвитку таких якостей творчої особистості: надзвичайна напруженість уваги, відхід від шаблону, розвиток уяви, обдарувань, висока самоорганізація, оригінальний підхід до розігрування ситуацій.

До виконання завдань учні ставляться позитивно, бо їх вирішення вимагає творчої наснаги, самостійного пошуку уривків творів, розподілу ролей, підборі декорацій, музики, костюмів. На наступному уроці відбувається обговорення інсценівок.

Перед учнями  ставиться ряд питань :

• Які асоціації та емоції виникають у вас під час аналізу твору?

• Якими виражальними засобами, на вашу думку, досягаються певні настрої літературного твору?

 Діти на таких уроках не тільки вчаться слухати музику, а й глибше пізнавати основу створення духовних цінностей, збагачують світогляд, надихаються на творчу діяльність.

Музика, колір, художнє слово – все це створює на уроках емоційний настрій на роботу дитячої уяви, творчої активності.

​

​

​

​

​

​

​

​

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Слухання музики з подальшим словесним «малюванням»

 

Пропонуючи учням найкращі зразки художньої літератури, курс зарубіжної літератури покликаний сприяти формуванню особистості, її духовно-ціннісних орієнтацій.

Література, як і інші види мистецтва, сприяє вихованню в дітях гуманістичного ставлення до оточення, до матері-природи.

Багато митців оспівували у своїх творах красу рідного краю, чужих земель. Кожен із них по-своєму бачить і відчуває світ, відкриває в ньому щось нове, ніким не бачене, возвеличує земну красу, виражає любов до природи й закликає до збереження цього неоціненного багатства.

Програма 5-го класу в розділі «Література і природа» передбачає вивчення творчості таких митців, як Джон Кітс, який вміло видобуває із мізерного буденного матеріалу справжню високу поезію, створюючи довершений витвір мистецтва; творчість Й.В. Гете, вірші якого завжди вирізняються оптимізмом, активним бойовим характером, внутрішньо пронизана філософією; Г.Гейне, який вміло використовує традиції усної народної поезії широко застосовуючи в своїй творчості різні види фольклору.

Для того, щоб виховати в підлітків не згубну традицію якомога більше брати від природи, притаманне українському народові гармонійне співіснування з нею, необхідно дібрати такі методи та прийоми навчання, види і типи уроків, які допомогли б учителеві торкнутися струн чутливих душ дітей і сформувати в них шанобливе ставлення до всього живого на планеті.

З метою виконання завдань реалізації наскрізної лінії «Екологічна безпека та сталий розвиток» на уроках зарубіжної літератури пропоную проводити подальшу роботу з «формування в учнів соціальної активності, відповідальності та екологічної свідомості задля збереження і захисту довкілля» на уроках позакласного читання а зв’язного мовлення.

  

 Урок розвитку зв’язного мовлення

«Не в розбраті мистецтво й природа … путь у них одна»

Мета уроку: донести до свідомості школярів красу й багатство пейзажного поетичного слова, показати взаємозв’язок з іншими видами мистецтва; формувати навики аналізу художнього твору; поповнювати словниковий запас учнів; розвивати вміння логічно викладати свою думку, творчу уяву, естетичні почуття; виховувати любов до природи, до всього живого на землі.

Обладнання: поезія Ф. Тютчева, репродукції картин І. Шишкіна «Зима», І. Грабара «Лютнева блакить», музична композиція А. Вівальді «Пори року».

Урок-казка (комбінований)                           

Не в розбраті мистецтво і природа,

Як дехто мислить: путь у них одна,

Мене обох їх надить глибина,

І поміж ними – обопільна згода

Й.В. Гете

Хід року

 І Організаційний момент

 Вступне слово вчителя. В наш час цивілізація переживає екологічну кризу, значною частиною якої є й криза людського духу. Значний занепад моралі, зниження культурного, духовного рівнів спостерігаємо, нажаль, в Україні. Тому невипадковим є великий інтерес до Природи (тобто до всього оточуючого у Всесвіті), яка була й залишається головним об’єктом, джерелом і поштовхом до знань, у тому числі в мистецтві.

Епіграфом до уроку будуть слова Й.В. Гете.

Як ви його розумієте?

 

ІІ Оголошення теми, мети.

Вчитель. Сьогодні, на уроці, ми познайомимося з творами живопису, музики, літератури, які прославляють велич і красу природи, створюють відчуття душевного спокою, умиротворення, роблять нас всіх чутливішими і добрішими; навчимося розуміти й помічати в оточуючому світі щось нове, дивовижне, що робить нашу планету прекрасною.

Розпочнемо наше спілкування з поезії, саме вона відкриває перед читачем багатство слова.

Найвища магія поезії – вмістити в кількох неповторних і витончених рядочках багатобарвний світ в його розмаїті й повноті. Ліна Костенко підтверджує мої слова своїми поетичними рядками:

Поезія – це завжди неповторність,

Якийсь безсмертний дотик до душі.

Що ж дає нам поезія, для чого потрібні вірші? (відповіді учнів)

Це запитання я записала на дошці, до нього ми повернемося ще раз в кінці уроку.

А щоб краще зрозуміти це і дати повну відповідь на запитання послухаємо казку:

«Жило-було місто, будинки у ньому були високі, міцні, вулиці широкі, світлі, але всі якісь однакові. Так що, навіть найдавніші жителі легко могли заблудитися. Місто було велике, люди у ньому жили різні, але кожен, хто приїжджав і бачив їх, стверджував, що всі вони були дуже схожі і ось чому: жителі цього міста не могли радіти доброму і   співчувати поганому.

Коли їм було холодно і боляче, вони засмучувалися і навіть плакали. Але ніхто не звертав уваги на те, що сонце поглинали хмари, Якщо кому-небудь поруч було боляче, якщо вони бачили людину, яка посковзнулась і впала, могли засміятися. Але ніхто не посміхнувся від радості, почувши спів птахів, відчувши промінчики сонця, побачивши пробуджену вранці квітку.

Але ж всі люди не можуть бути однаковими!? Ось і в цьому місті жив один дивак. Це була звичайна людина, як ми з вами. Та жителі міста вважали його диваком, тому що він довго міг дивитися, як падає листя, міг розмовляти про щось з горобцями, міг почути і навіть записати про що говорять дерева. А інколи вони могли почути фрази, які здавалися жителям дивними і незрозумілими, наприклад:

Природа – не зліпок, не бездушний образ –

В ній є душа, в ній є свобода,

В ній є любов, у ній є мова.

І був у цьому місті великий старий сад. У ньому росли дерева, цвіли квіти, співали птахи. Але жителі не помічали цього. Вони приходили сюди тільки тому, що це було корисно – корисно рухатися, корисно дихати киснем. І тільки дивак приходив сюди взимку і навесні, влітку і восени, приходив, щоб помилуватися красою саду. Варто було йому з’явитися, як до нього простягали свої віти дерева, до нього схиляли свої голівки квіти, тільки для нього співали птахи. Адже дивак помічав те, чого не бачили інші, міг дивовижно про це сказати. І вдячний сад ставав ще прекраснішим, відкривав людині свої таємниці.

         Зараз зима. Мороз скував землю, накрив її своїм покривалом. Дерева під сніговими шапками. Зимове сонце не гріє землю, а, здається, ще більше холодить її,  і сніг яскраво переливається у його променях. Дивак порівнює її з чарівницею. Чарівницею зиму називав і О. Пушкін і Ф. Тютчев, вірш якого ви послухаєте.

(Підготовлений учень читає вірш Ф. Тютчева «Чародійкою Зимою» мовою оригіналу. Щоб виявити естетичну реакцію учнів на вірш, пропоную порівняти репродукцію двох картин І. Шишкіна «Зима» і Грабара «Лютнева блакить»)

• Яка з них ближча за настроєм до прочитаного вірша?

(На обох картинах зображений зимовий ліс. Перша допоможе учням зрозуміти метафори «под снежной бахромою, легкой цепью пуховой», а картина І. Грабара – яскрава, пронизана сонцем і морозом, більш близька казковій інтонації вірша.)

Вчитель. Картини художників-пейзажистів дають людині не лише естетичну насолоду, а й посилюють любов до рідної землі, до її чарівної краси.

І. Шишкін писав: «Природа вічно дихає, завжди співає і пісня її урочиста. Земля – рай, а життя – таємниця, прекрасна таємниця».

- Ф. Тютчев назвав зиму чарівницею. А як би ви її описали?

Словникова розминка

(Кожна з груп працює над своїм завданням:

1 група називає іменники до слова зима: диво, сніг, холод, іній, радість, мороз і т.д.

2 група – прикметники: чудова, мальовнича, снігова, морозна, дивовижна, зачарована, радісна, прекрасна тощо.

3 група – дієслова: сніжить, крокує, мандрує, заворожує, крутить, сіє тощо.

Вчитель. Які слова підсилюють у вірші Ф. Тютчева відчуття чарівного спокою, і які синоніми міг би використати дивак.

Гра «Кошик ідей»

(Учні записують на листках паперу, скидають ідеї в кошик (на дошку).

Вчитель. Давайте і ми заглянемо до саду дивака

Фізкультхвилинка

Рано – вранці в сад ходили (ходьба на місці)

Бабу снігову зліпили (показують велику кулю)

З пташками спілкувалися (повороти в сторони)

І з деревами вітались (поклон)

А дерева все шуміли (рухи вправо – вліво)

Розповісти щось хотіли.

Дивовижно тут! Ура! (підстрибують. руки вгорі)

Та додому вже пора (біг на місці)

Вчитель. Сподобалось вам у саду? І диваку теж   дуже подобалось. Але його не розуміли. Адже людині важко живеться, коли її не розуміють. І дивак пішов з міста. Він пішов шукати людей. схожих на нього, які бачать і розуміють прекрасне. Йому було боляче покидати сад, і він пішов, навіть не попрощавшись з ним.

А сад чекав свого друга. Без нього зів’яли дерева і квіти, перестали співати пташки. Сад помирав… Жителі міста не могли зрозуміти, чому так сталося. Але один з них згадав, що сад почав гинути тоді, коли пішов з міста дивак.

І тоді люди почали шукати його і сказали; «Гине наш сад, поверни нам його». Диваку стало шкода свого друга і він повернувся, увійшов в помираючий сад, і … сталося диво…

Вчитель. Що ж сталося?

(Учні ланцюжком придумують  кінець казки )

Він ішов, і на очах здивованих жителів оживали квіти і дерева, починали співати птахи. І тоді люди побачили, який чудовий їх сад. Зрозуміли вони і того, хто повернув їм красу і радість. Вони більше ніколи не будуть називати його диваком. А будуть називати Поетом. Адже поезія вчить людей бачити красу оточуючого світу, відкриває їм душі інших людей, квітів, дерев, тварин і птахів, наповнює душі людей добром, передає їм почуття любові і співчуття. І коли люди зрозуміли, для чого потрібна поезія, вони полюбили вірші і навіть почали їх писати.

Давайте і ми спробуємо написати римовані рядки про зиму за опорними словами.

Словникова робота

Рима -  співзвуччя закінчень у суміжних закінчень та близько розташованих віршованих словах.                                            

Ритм - основна енергія вірша – це закономірне чергування сумірних елементів: звукових чи мовних одиниць.

А помічником вашим в ході написання віршів буде музика.

Л.М. Толстой зробив таке характерне зізнання: «Коли слухаєш музику, це спонукає до художньої творчості. Якщо живопис відтворює те, що існує в природі, поезія відображає життя, яке існує, то музика нічого не наслідує, у музичному творі немає конкретних думок, але вона їх може викликати, пробуджуючи різні емоції, примушуючи думати, страждати, радіти, викликає щастя та насолоду».

Хай же музика пробудить у кожному з вас творчість, хай ваша спроба пера буде вдалою!

(Звучить музика Вівальді, учні пишуть власні вірші, використавши у власній роботі римовані рядки:

оглянувся – посміхнувся ,   зима – нема  ,закутий – лютий,зима – дарма,ходив – див,

хатинка – ялинка  ,    сяє – грає  ,    ніч – річ   ,   знає – вітає  ,  перина – ялина  ,  ніч – річ,              шанує – дарує , замерзає – ховає,віє – сіє,  свято – багато,  іній – синій ,   буває – оживає,                     ласка – казка ,  жива – снігова,лих – сміх ,    ялинка – торбинка  ,  ніс – ліс  ,   спить – ведмідь  ,   поріг – сніг , всюди – люди,   ласка – казка.)

По закінчені роботи учні зачитують свої вірші).

Вчитель. Кожна ваша робота стала сторінкою збірки поезії класу, якій ви зараз дасте назву («Зимонька-зима», «Зима-чарівниця»).а вдома проілюструєте іі.

• Чи ж важко бути поетом?

• Які труднощі виникали в ході написання вірша?

Повернемося до нашого запитання. Для чого нам потрібні вірші?

Вчитель. Поезія - цікава, але водночас важка і відповідальна праця. Краса природи здавна є могутнім символом художньої творчості. Тому багато митців оспівують у своїх творах красу рідного краю, чужих земель – кожен з них по-своєму бачить і відчуває світ, відкриває в ньому щось нове, ніким не бачене, возвеличує земну красу, виражає любов до природи й закликає до збереження цього неоціненного багатства. Адже за словами Дж. Дарелла: «Ми отримали у спадок невимовно прекрасний і багатообразний сад. І треба щодня радіти сонцю і тішитися деревами, дивуватися красі квітки чи листка, тому що бути з природою, бачити її, розмовляти з нею – це щастя».

Закінчити урок я хочу словами М. Рильського

Люби природу не як символ душі своєї,

Люби природу не для себе, люби для неї,

Вона – не тільки тема вірша або картини

В ній є висоти незміримі й святі глибини!

Підбиття підсумків уроку

Прийом «Дружня порада»

Від імені дивака-поета дайте своїм друзям поради, які б вони використали у своєму житті.

Створення «Асоціативного куща»

(Учні пригадують усе, що виникає в їхній пам’яті зі словом «поезія»)

Домашнє завдання

Проілюструвати написані учнями вірші.

 

  Урок позакласного читання поезії про природу

«В ній є душа, в ній є свобода»

Тема: Урок милування природою і майстерність мистецького слова

Мета: Поглибити знання учнів про пейзажну лірику, вчити самостійно поповнювати їх, розвивати техніку виразного читання на пам'ять та образне мислення, виховувати любов до природи, поетичного слова, естетичні смаки.

Обладнання: виставка літератури, записи музики П. Чайковського із циклу «Пори року», А. Вівальді «Осінь». Репродукції картин І. Левітана «Золота Осінь», «Велика вода», К, Юона «Кінець зими», М. Кримова «Вітряний день», Д. Льовіна «Маки», Ю. Волкова «Ранній сніг», О. Саврасова «Зима», «Граки прилетіли».

Урок позакласного читання.

Епіграф:

В ній є душа, в ній є свобода, В ній є любов, і є в ній мова

Ф. Тютчев.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

Вступне слово вчителя.

Великий німецький поет і мислитель Й.В. Гете писав: «Природа! Ми нею оточені і охоплені непереможно, нам ні вийти з неї, ані глибше в неї проникнути... Вона вічно говорить з Нами і не видає своїх таємниць... Вона огортає людей темрявою і вічно пориває до світла... Вінцем її є любов, тільки через любов наближається до неї».

Справді тільки почуття любові та порозуміння навколишнього світу є тим чарівним ключем, який дає доступ до найбільших і нетлінних скарбів природи, краси гармонії і щастя. І шепіт трави в зеленій діброві, і кришталевий передзвін польових квітів, і смуток пожовклого листя, що падає останньою офірою на жертовник осені - усе це робить людину мудрішою і добрішою, торкає невидимі струни її свідомості і змушує їх звучати. І тоді, коли душа генія переповниться вщерть, коли розкривається серцю щемлива вічність з її безмежжям, народжується високе мистецтво: музика, поезія, живопис.

Кожен з цих видів мистецтва має свій інструмент: музика - це світ звукової гармонії, живопис — світ кольорових поєднань, поезія - мистецтво слова.

ІІ Оголошення теми.

І сьогодні на уроці ми повчимося розуміти природу на основі різних видів мистецтва, продовжимо роботу над розвитком виразного читання, ознайомимося з терміном «пейзажна лірика».

• Перш за все пригадаємо, що таке пейзаж?

(пейзаж - це зображення природи в художніх творах)

• Які функції пейзажу?

(пейзаж завжди пов'язаний зі змістом твору, із внутрішнім станом людини).

 

Словникова робота

Пейзажна лірика - поетичний твір, у якому виражаються думки і почуття автора, навіяні станом природи (запис в зошит).

Вчитель. Напередодні уроку ви об’єдналися,у 4 групи, щоб представити 4 пори року, прикрасили своє робоче місце так, щоб відчути, насолодитися подихом кожної з них, і довести всім, що обрана вами пора року є найкращою.

До сьогоднішнього уроку кожен з вас вивчив вірш про свою улюблену пору року. Всі уважно будуть слухати поезію і оцінювати її за такими критеріями:

•  Величина змісту;

•  Досконалість вивчення;

•  Виразність;

•  Артистичність, входження в образ;

•  Мелодика (зміна висоти голосового тону);

•  Темп;

Вчитель. Ми постараємось здійснити подорож у часі зупинитись в окремих місцях, аби поспілкуватися з природою. Але ми знаємо, що побувати в гостях у всіх пір року за один урок просто неможливо, тому я звернулася за допомогою до наших спільних знайомих - братів місяців із однойменної казки російського-письменника і поета?           (С. Маршака)

Самі вони до нас прибути не змогли, але передали посох, за допомогою якого ми зможемо це зробити. Варто вдарити ним три рази і ми в гостях у будь-якої пори року. А розпочнемо подорож із Зими. Саме вона розпочинає календарний рік. Всі готові. Скажемо всі дружно «Раз, Два, Три!».

(Учні закривають очі, звучить музика Чайковського «Пори року» із циклу «Зима».

• Якою ви бачите зиму? Які епітети можна використати, щоб описати її? (білосніжна, крижана, колюча, чудова, розкішна, морозна, холодна, зла, снігова).

Виразне читання поезії про зиму

Ф. Тютчев «Чародейкою зимою»

П. Верлен «Зима» пер. І. Світличного С. Єсенін «Біла береза» пер. В. Сосюри.

С. Маршак «Снігова буря»

О. Пушкін «Зимовий ранок», «Зимовий вечір»

А. Майков «Зимовий ранок»

Н. Геффі «Сніг»

К. Бальмонт «Сніжинка»).

• За що ви любите зиму? (розповідають учні, об’єднані в групу «Зима»).

Вчитель. А ось і весна стукає у двері, ми вже всі відчуваємо її подих (удар посоха), послухаємо весну.

(Учні із закритими очима слухають «Весну» П. Чайковського і словесно малюють її. Як можна описати цю пору року (грайлива, чудова, привітна, рання, пташина).

Виразне читання поезії про весну

(О. Дриз «Весна» пер. з білор. М. Лукаша

Ф. Тютчев «Весняні води» пер. з рос. М. Рильського

O. Блок «Ранок», «Весняна гроза».

Є. Боратинський «Весна»

Е. Асадов «Весна у лісі»

А. Майков «Весна»

В. Жуковський «Жайворонок», «Бажання»

М. Лєрмонтов «Весна»

П, Шеллі «Жайворонок»

Ф. Шіллер «До весни»

P.  Берне «Зима пронеслась»

С. Маршак «Жайворонок»

Ф. Тютчев «Весняні води»).

Вчитель. Весна передає посох Літу.

• Які епітети можна використовувати, змальовуючи літо? (веселе, грайливе, радісне, сонячне, веселе, співуче, тепле, голосисте, яскраве...)

Виразне читання поезії про літо

(Б. Ахмадуліна «Знову у природі зміни»

Ф. Тютчев «Свята ніч на небокрай зійшла»

В. Каупер «Тополиний луг»

Т. Вільямс «Райська трава»

Р. Берне «За полем жита», «Кінець літа»

К. Джон «Море», «Пісня», «Маргаритки», «Фантазія»

С. Маршак «Гроза вночі», «Дощ», «Про те, яка прекрасна природа»

А. Варто «Літо на терезах»

Е. Асадов «Лісовий край»

В. Жуковський «Квітка»

А. Майков «Ластівки»

А. Ходасевич «Люблю людей, люблю природу»).

А зараз спробуємо увійти в природу І поспостерігати за нею.

Фізкультхвилинка

Пригадайте, друзі, вмить Як пшениченька шумить?

Ш-ш-ш-ш-ш-ш! (рухають руками вліво-вправо)

Як в гайку струмок дзвенить?

Джр-джр-джр (присідають)

Як бджола в саду бринить?

Дз-дз-дз! (нахилили тулуба)

Як шумлять у птаха крила?

Ш-ш-ш-ш-ш-ш! (імітація «польоту»)

Вітер з гаєм розмовляє:

У-у-у-у-у-у-уі (повертаються навколо себе)

Поміж листячком гуляє

Ш-ш-ш-ш-ш-ш! (піднімають руки вгору, рухають долоньками)

Ми всі трохи пошуміли

З літечком погомоніли

Літо посох повертає, осінь швидко ним вдаряє Разі Два! Три! (3 рази плескають долоні)

В цей час літо передає посох осені.

Вчитель. Якими словами ми «намалюємо» осінь (різнобарвна, різнокольорова, вогниста, дощова, холодна, неприємна, чарівна...)

Коли ваші однокласники будуть читати вірші, спробуйте підібрати відповідно їх змісту ваші ілюстрації і репродукції картин відомих художників.

Виразне читання поезії про осінь

(Г. Логфелло «Холодно» пер Д. Павличка

О. Пушкін «Осінь», «Осінній ранок»

А. Майков «Осінь» пер О. Мокровольського

К. Джон «Ода до осені», «Осінь»

А. Лендор «Приємно дивитись, як осінь буяє»

П. Шеллі «Осінь»

І. Бунін «Яка тепла і темна зоря», «Вітер осінній...»

С. Єсенін «Осінній вечір»)

Який вірш відповідає зображеним малюнкам, картинам

(Учні працюють над ілюстраціями, репродукціями картин І. Левітана).

Вчитель. Навколишній світ яскравий та різнобарвний. Іноді ми, навіть, не помічаємо як впливає на нас колір. Давайте порівняємо малюнки.

Продовжить речення. Осінній сонячний ранок (яскраво забарвлене небо, малюнок повен світла, переплітаються жовто-червоні фарби). Це палітра ранньої осені. Світлі кольори викликають радість, бадьорість. Інший малюнок переданий у темних, холодних тонах, тут осінь (гнітюча, холодна, дощова, неприємна).

І якщо підібрати музику до цих ілюстрацій, то вона теж буде мати різні відтінки: сонячна осінь (музика мажорна, весела, грайлива, бадьора), дощова осінь (мінорна, журлива, сумна, меланхолійна).

Вчитель. Фарби, як і музика, мають емоційну силу, вони впливають на людину - заспокоюють або збуджують її почуття. Як часто ми відчуваємо музику в поезії, а коли звучить лірична мелодія, кожен ладен заговорити віршами. Ці види мистецтва дуже пов'язані між собою, недарма їх називають рідними сестрами. Пейзажні замальовки створенні відомими поетами, набувають самостійності і виконують функцію віддзеркалення навколишнього світу через стан душі, настрій автора (Звернення до епіграфа).

Поети навчають нас не лише відчувати естетичну насолоду, а й посилюють любов до рідної землі. А захоплення її красою повинно народжувати у людей турботу про збереження і охорону природи.

Закликом до вас прозвучать останні рядки невеликої новели М. Пришвіна «Моя батьківщина»:

«Мої молоді друзі! Ми господарі нашої природи і вона для нас «комора» сонця з великими скарбами життя. Але ці скарби потрібно не тільки охороняти - їх потрібно відкривати і показувати!

Рибі - вода, птахам - повітря, звірам - ліс, степ, гори. А людині потрібна батьківщина. І охороняти природу - значить охороняти батьківщину».

Тож прислухаємось до слів письменника та свого серця і вчімося жити на планеті в гармонії з природою, не тільки споглядати її красу і користуватись ЇЇ благами, але й дбати про її цілісність і непорушність. Відчувати ЇЇ потреби, прислухатись, про що співає Земля!

Підсумок уроку

Ось і завершилась наша подорож. Пам’ятайте про неї.